Цей фільм режисера Пітера Віра (1989) переглядаю, напевно, раз на два місяці. Картина з циклу «розвиваюче кіно», з циклу «кіно, що розсуває свідомість», з циклу «про теплоту сердець і про альтернативне навчання». Він має багато пластів сенсу.
Один з них - ясно показано, наскільки не вигідно державі навчати дітей думати. Наскільки дітей ставлять у рамки того, що вже є, не даючи їм проявлятися, знаходити свої таланти, розкривати найкраще у собі та шукати способи покращувати світ.
Другий пласт - це яскраво видимий альтернативний підхід до навчання через поведінку одного з вчителів англійської мови та літератури (Робін Вільямс) в одній із вигаданих академій Америки. Він сам пройшов цю школу, сам був у цих рамках, і повернувся до цієї школи допомагати хлопчикам (а це школа для хлопчиків) знайти іскру в своєму серці, і допомогти їй розгорітися. Він вчить їх думати, вчить обсягу знань не в одній галузі, а у зв'язці один з одним, вчить їх розпізнавати обсяг і глибину світу, вчить бути безстрашними, вчить відповідальності та щирості, вчить бути справжніми…
Ще один пласт сенсу - це про те, що найбезстрашніші з нас мають свою Ахіллесову п'яту, і найбезстрашніші з нас, схильні до жорсткого насильства, можуть просто обрати піти…
Наступний пласт - наскільки багато у дітей, що дорослішають, справжності, спонтанності, творчості, сенсу, невинності, чистоти. І якщо створити умови вільної творчості та пізнання, то їхні можливості справді стають безмежними. І наскільки важливо вчасно це зробити — вчасно підхопити їхнє прагнення та бажання досліджувати та пізнавати…
І ще один пласт - це як, залишаючись собою, не зраджувати своїх близьких, навіть коли у вас абсолютно різні вектори намірів.
Фільм надзвичайно глибокий. Можна дивитися із дітьми. Ми з донькою дивимось із шести років. І вона дивиться дуже уважно, ставить запитання, на які часто сама знаходить відповіді.
Такими словами починалося кожне зібрання таємного Товариства мертвих поетів:
«Я вирушив у ліс, бо хотів жити усвідомлено,
Щоб моє життя набуло глибини,
І я зміг би зіткнутися з самою її суттю.
Я хотів відмовитися від усього поверхневого,
Щоб смерті не здавалося, що я зовсім не мешкав».
Особливо відгукуються ще рядки, які захоплено читали хлопчики на своїх таємних зустрічах:
«У дорогу, друзі, ще не пізно новий світ шукати.
Сідайте і відштовхуйтесь сміливо,
Хоч немає в нас тієї сили, що грала минулими днями і небом, і землею.
Собою залишилися ми.
Серця героїв, виснажені роками та долею.
Але воля непохитно нас веде.
Боротися та шукати, знайти та не здаватися»
Альфред Лорд Теннісон
Боротися та шукати, знайти та не здаватися! І це «не здаватися» часом для кожного розкривається по-своєму. Головний герой вибирає не здаватися до останнього, аж до останнього подиху у своєму житті, щоб не зраджувати себе. Можна ще багато міркувати і на тему цього сенсу.
Дивіться, друзі, і знаходьте свої смисли.