«Янголи в домашніх капцях» до мене прилетіли, коли я проводила перший модуль по коучингу для веснянної группи. Я розгорнула пакунок, побачила обкладинку — і стало так тепло, наче загорнулась в м’який плід біля каміну. Відкрила навмання та прочитала: « Унікальність тече гарячою кров’ю в наших жилах, а змога творити — невід’ємний дар, що вписується прозорими чорнилами біля кожного імені у свідоцтвах про нарождення ».

Слова, мов дотики чогось живого, проникають в глибину сердця. Думки, спогади, мурашки, завмирання, переживання — супроводжували три моїх вечора. Я проковтнула цю книжку, немов та освіжаючий льодяник.

Олю дякую, ти справжня письменниця . Но перед цим ти справжня людина. Пишеш чесно Душею.

Ти ж знаєш моє відношення до Янголів. Я їх збираю до купи)

В кожному рядку твоєї книжки — життя. Вона надихає на палкі почуття. А ще мене чекає лист до свого Янгола…

Люблю, ціную, дякую.

Слова від Ольги Свідерської, які окриляють  і  надихають мене:

« Випадкові люди дверима не помиляються».

« Геніальність – не дар, а випробування».

« Помилки дитинства наштовхують на дослідження та висновки».

« Бувають моменти, котрі, трапляються неначе випадково, докорінно змінюють подальше життя».

« Хімія стосунків єднає тіла вночі, проте , на жаль, не стирає гумкою усіх претензій , накопичених протягом дня, не вміє примирювати протилежні інтереси та різне бачення майбутнього».

« Не можливо якісно змінити щось лише боротьбою. Бій, зазвичай, поєднав лише ненависть і агресію. Маятник почуттів, який розхитали від розпачу».

« …зміни невідворотні, особливо якщо вони – прозорі метелики, котрі настирливо пурхали в повітрі».

« Кожна душа може загубитися. Лише невидима ниточка надії прокладає шлях крізь пітьму сумнівів і страхів. Головне – не стомитися вірити».